Голова українського парламенту Володимир Литвин в інтерв’ю Ді Прессе розповідає про гримаси демократії, індивідуалізм співвітчизників, розчарування його країни в Європейському Союзі.

Ді Прессе: Життя Голови українського парламенту небезпечніше, ніж інших президентів парламентів? Мені пригадуються телевізійні кадри з київського парламенту: кидання яйцями, димові шашки, хаотичні бійки.

ВолодимирЛитвин: У нас кажуть: боятись спеки – триматись подалі від пічки. Картини, які Ви назвали, є гримасами демократії. Кожен парламент світу пройшов такі етапи. Очевидно, що ми повинні прививати депутатам розуміння культури політичного діалогу. Ми повинні також навчитись того, що більшість і меншість повинна цивілізовано співіснувати у парламенті.

Ді Прессе: Президент В.Янукович хоче змінити Конституцію і знову наділити більшою компетенцією Адміністрацію Президента за рахунок повноважень Парламенту. Чи Парламент так просто з цим змириться?

Литвин: Президент ще ніколи не заявляв, що розширення його повноважень повинне відбуватись за рахунок парламенту. Я з ним погоджуюсь, коли він аргументує, що Україні потрібна сильна президентська влада, сильний, дієздатний парламент, а також сильний уряд. Під сильним я маю на увазі відповідальний і демократичний.

Ді Прессе: У намірі Президента опозиція звісно вбачає напад на демократію та парламентаризм.

Литвин: Я б так не сказав, оскільки українська влада у своїй діяльності притримується цивілізованих політичних рамок і методів. А що стосується питання обмеження компетенцій – я прихильник командної роботи і спільної політичної відповідальності.

Ді Прессе: Президент аргументує потребу у збільшенні повноважень необхідністю проведення непопулярних реформ. Які реформи він має на увазі?

Литвин: Непопулярні заходи повинен розпочинати і проводити не президент. Управління економічними процесами є компетенцією уряду. Йдеться про заходи, які повинні бути запроваджені, щоб Україна не залишилась за межами процесів розвитку в Європі, а йшла з ними в ногу.

Крім того, саме лише розширення повноважень не змусить людей схвалювати політику. Сьогодні вже неможливо упорядкувати реформи так би мовити натисканням кнопки. Проведення реформ згори властиве державам вчорашнього дня. Реформи повинні ініціюватись і форсуватись знизу.

Ді Прессе: Розширення повноважень Президента не призведе до небезпеки уподібнення української системи правління до російської: сильна президентська система, в той час як парламент не має великої ваги.

Литвин: Не хочу заперечувати, що і у нас близькі до опозиції експерти стверджують, що Україна схиляється до російської системи правління. Але у минулому ми отримали достатньо сильне щеплення, і просто неможливо, щоб українське суспільство знову відхилилося від визначеного шляху. Я б хотів наголосити, що в Україні індивідуалізм виражений значно сильніше, ніж в російському суспільстві. Іноді цей індивідуалізм, на жаль, перетворюється в анархізм.

Ді Прессе: І все-таки, чи має Україна імунітет проти спроб авторитаризму?

Литвин: З одного боку, я розумію, що українське суспільство хотіло б, щоб в країні був порядок. Але я не думаю, що деякі амбіції владної еліти будуть зводитись до побудови авторитаризму, вже не кажучи про форми диктаторського правління. Це б не було сприйняте у суспільстві.

Ді Прессе: Останнім часом в Україні та за її межами часто критикували те, що та невелика кількість досягнень, які залишились після помаранчевої революції, а саме – свобода преси і зібрання - були мінімізовані цим керівництвом.

Литвин: Це неможливо. Це б означало, що ми завели Україну в руїну. Наша країна переживає зараз перехідний період, теоретично, не можна виключати повернення до минулого. Але я не бачу небезпеки у поверненні до старих часів. Проблемою є те, що деяким людям важко розстатись з владою. На відміну від європейських країн, владні сутичку у нас глибші. Йдеться не про владу і вплив, а про доступ до економічних ресурсів, йдеться про битву за їх розподіл. Коли нависає небезпека втратити цей доступ, вмикається сигналізація. В той же час я вважаю, що Україні сьогодні потрібна ефективна опозиція, яка контролюватиме уряд.

Ді Прессе: Чи на Вашу думку зовнішня політика України останнім часом не повернулась в сторону проросійської?

Литвин: Думка про те, що в українській зовнішній політиці знову зростає проросійська орієнтація на перший погляд є обґрунтованою. Але після того, як українсько-російські відносини довгий час були прохолодними, декому це здається саме нормалізацією стосунків з Москвою, а не поверненням до проросійського курсу. Наша зовнішня політика керується прагматичними принципами. Не буде ритуальних клятв про вічну дружбу двох народів. Важливо, щоб українсько-російські взаємини були нормальними, взаємовигідними і прорахованими.

Ді Прессе: Чи не почуває себе Україна знехтуваною Європейським Союзом?

Литвин: Це почуття у нас, власне кажучи, досить поширене. Але ми розуміємо, що корінь проблеми - в нас самих. Перш за все, виступаючи за кордоном, ми повинні говорити в один голос і припинити жалітися там на власну країну. Звичайно, ми сподіваємось, що ЄС подолає свій егоїзм і з розумінням поставиться до потреб України. Ми розуміємо, що самі повинні виконати велике домашнє завдання. Але ми розраховуємо, що ЄС прийде до розуміння того, що в угоді Україна-ЄС перспектива вступу України повинна бути зафіксована як ключовий елемент.

Ді Прессе: Чи не збільшилась знову тріщина між проросійською Східною Україною та прозахідною Західною та Центральною Україною?

Литвин: Ця тріщина утворилась історично. Але не потрібно до цього з самого початку ставитись негативно. За розумного проведення політики цей розподіл може навіть стати перевагою, якщо різний історичний досвід двох частин країни, різне світосприйняття та, навіть, різні конфесії зіллються в єдине. В результаті це могло би бути дуже плідним. Бона стику часто виникає щось нове і креативне. Саме в цьому я невтомно намагаюсь переконати українську політику. Ми всі повинні вчитись з історичного досвіду всіх регіонів України.

Я також твердо переконаний, що в Україні переважає історична європейська система цінностей. Цій системі цінностей, до якої себе відносить Україна, і належить майбутнє.

«Die Presse», В.М.Литвин, Голова Верховної Ради України