ПРАВИЙ СЕКТОР НЕ МАЄ ПОЛІТИЧНОГО ВПЛИВУ На Донбасі стало на диво спокійно. Зброя мовчить вже кілька тижнів. Про причини та шлях у майбутнє ми говорили з українським послом ОЛЕКСАНДРОМ ЩЕРБОЮ.
- З початку вересня в Україні панує припинення вогню. Чи бачите ви в цьому знак близького повернення до миру?
Так, я бачу в цьому шанс миру – чи не найбільший з початку російської агресії.
- Чому раптово так змінилася ситуація?
Очевидно, змінилася поведінка Росії. Ключ до мирного врегулювання завжди лежав у Кремлі. Сподіваюся, ним нарешті вирішили скористатися.
- В чому причини зміни поведінки Москви?
Сподіваюся, Москва нарешті зрозуміла, що санкції та низькі ціни на нафту – це справді серйозна проблема, і що безкінечно російська економіка цей тягар не витримає.
- Чи бачите ви зв'язок із переговорами по Сирії, які зараз можуть потрохи розморозитися? Може, Москва просто підстраховується?
Україна завжди була для Кремля пріоритетом. Мені важко собі уявити, щоб вона раптом стала менш важливою. Але я можу дуже добре собі уявити, що якісь геополітичні ігри та міркування тут справді відіграють роль. Щодо їх суті я не хотів би спекулювати.
- Ви сказали про важливість України. Як може виглядати майбутнє рішення, яке, з одного боку, враховувало би безпекові потреби Росії, а з іншого, не порушувало би Вашої незалежності?
Я переконаний, що «безпекові потреби Росії» насправді не були причиною агресії. Це було припущення Заходу та ілюзія, яка активно культивувалася Росією. Коли війна почалася, лише 14% українського населення виступали за вступ до НАТО. З такою підтримкою до Альянсу не вступають. Зараз, в результаті російської поведінки, за вступ до НАТО виступають до 60% українців. Отже, якщо хтось і справді переслідував ціль перешкодити прив’язці України до Альянсу, то цей хтось оконфузився.
- Але ж Росією все одно треба домовлятися.
З нашої точки зору, ключову роль відіграватимуть місцеві вибори в окупованій частині Донбасу. Вони мають відбутися за українським законодавством. Тільки тоді там з’явиться легітимна адміністрація. З людьми, присланими за наказом Москви, ми не будемо вести переговори. По-друге, ключову роль відіграє контроль за кордоном. Якщо ми не відновимо контролю за власним кордоном – все інше не має сенсу.
- Наскільки сильним є вплив «Правого сектору», який зараз так багато критикують?
Правий сектор – це декілька тисяч людей, які не представлені ні в політиці, ні в адміністраціях. Це радикальні бійці. Але в них немає політичного впливу.
- Але вони озброєні та сильні.
Це одна із проблем, з якими стикається країна, в якій багато озброєних чоловіків із досвідом війни. Але це, звичайно, не лише Правий Сектор.
- Це організовані підрозділи, які, серед іншого, замішані у кримінальних речах? Як це собі уявляти?
Я не маю жодного уявлення, з чого вони живуть. Є різні теорії. Але їх політичний вплив, як і вплив на безпекову ситуацію в країні, я би не перебільшував.
- Що Україна очікує від Європи?
Європа не повинна забувати, про що йдеться у цій війні. А йдеться про рішення одної країни стати частиною Європи та покарання за це рішення з боку сусідньої держави. Це було наше «падіння Стіни», але, на відміну від 1989 року, в Кремлі сидить інша людина. Ця ситуація – це моральне випробування всієї Європи. В Україні продовжується творення нашого континенту – і тому Європа не може обмежуватися роллю спостерігача чи посередника. Адже йдеться про боротьбу за європейські цінності.