Посла України в Австрії Олександра ЩЕРБУ по праву можна віднести до нового покоління українських дипломатів. Він вільно володіє англійською та німецькою мовами, дуже активний у соціальних мережах, постійно коментує події в нашій країні і пише статті для австрійських ЗМІ, бере участь у дебатах на австрійському національному телебаченні.
Днями у Фейсбуці розійшовся його пост про те, що в Австрії нове вино назвали іменем «Надія» на честь української льотчиці, яку викрали з України і в Росії безпідставно звинувачують у вбивстві російських журналістів. Інтерв’ю по Скайпу з Олександром ЩЕРБОЮ розпочалась з історії з вином, названим на честь Надії Савченко.
— Мені вдалося подружитися з одним винним виробництвом у долині Вахау. Кожного року це досить велике підприємство запрошує послів аби вони дали ім’я новому вину. У "хрещеного батька" є один привілей – дати назву вину. Я поставив на Фейсбуку це питання серед моїх фоловерів. Більшість проголосувала за ім'я Надія.
— Пане Олександре, перед тим як їхати в Австрію рік тому ви сказали в інтерв’ю, що Україна повинна мати чіткий голос в Австрії. Як ви вважаєте за цей рік вдалося нам мати чіткий голос у цій країні?
— Мені здається, вдалося. Багато моїх статей було опубліковано в центральній австрійській пресі. Відбулися телевізійні дебати у прямому ефірі з російським послом у прайм-тайм по центральному австрійському телебаченню, на яких Україна виглядала непогано. Було багато дискусій з людьми, які скоріше підтримують Росію. Тобто я не ховався і шукав можливості вийти на публіку, щоб цей голос прозвучав. Тому завдання "стати голосом", який мені здається, у перший рік було реалізоване.
— А чи є в Австрії знакові фігури, які теж беруть участь у дебатах чи пишуть статті і виступають на підтримку України, іншими словами є нашими прихильниками?
— Так, є люди, які з розумінням до нас ставляться і які чітко розуміють, що відбувається в Україні і не цураються критичних слів у бік агресора в цій ситуації. Звичайно, часто звучить і критика. У кожної людини свої індивідуальні погляди. В принципі більшість журналістів тут скоріше нейтральні.
— А серед філософів чи інтелектуалів є такі люди, як це було наприклад у Франції, де уже покійний Андре Глюксман чітко критикував Росію і спроби німців модернізувати цю країну, яку очолюють справжні циніки?
— Ім'я філософа чи австрійського письменника, який узагалі брав участь у цій дискусії між Україною і Австрією, мабуть, зараз і не назву. Ця дискусія відбувається між дипломатами, політиками і бізнесменами. А чіткого голосу інтелектуалів, на жаль, тут справді бракує.
— А що ви можете сказати про внука останнього австрійського імператора Карла фон Габсбург-Лотарінгена, чи активно він виступає на підтримку України в Австрії?
— Не так часто, як би мені хотілось. І я це буду, безумовно, намагатися змінити.
— Австрія вслід за Норвегію та Німеччиною тимчасово вийшла із Шенгенської зони, ввівши тотальну перевірку на кордонах. У зв’язку з цими подіями президент Європейської Ради Дональд Туск допустив крах Шенгенської зони через два місяці. І вам з Відня, мабуть, краще видно ситуацію в Європі, то чи вистоїть вона таке випробування чи збережеться?
— Попри складні часи, Європа міцна. Європа це те, чим більшість австрійців пишаються. І роль європейського проекту велика у повсякденному житті і в самоусвідомленні. Якщо говорити більш конкретно про Шенген, то ті заходи, які зараз вживаються, я бачу скоріше як щось тимчасове, ніж фундаментальне. Виникла форс-мажорна ситуація, ідуть потоки людей незадокументованих, безправних, до кращого життя в Європі. Європейські країни саме на цьому напрямі з Півдня на Північ побудували і будують контрольні пости, яких, згідно з положеннями Шенгену, бути не повинно. Але життя непередбачуване - і згідно з його положеннями ці пункти потрібні. Так би мовити, екстраординарна ситуація, яка вимагає екстраординарних рішень. Я б не бачив у цьому загрози для Шенгену як такого. Звичайно, якщо нинішніх заходів буде недостатньо, тоді ситуація буде більш загрозливою. Поки що я бачу в Австрії полегшення ситуації з біженцями.
— Ви мабуть читали «Дипломатію» Генрі Кісінджера. Там є одна цитата, яка стосується тодішніх керівників Австро-Угорської імперії: «Габсбурзькі правителі були людьми принципів». Чи можете ви це сказати про нинішніх керівників, що вони керуються європейськими принципами, до яких нас закликають постійно?
— З моєї точки зору, цінності залишаються важливими і для пересічного австрійця, і для керівництва країни. Питання в тому, що розуміти під цінностями. На жаль, завдяки пропаганді, багато австрійців вважають, що йдеться не про битву за цінності, а про непорозуміння між двома сусідніми народами штучні, або природні - і що ці два народи мають самі вирішувати свою проблему. Якщо спитаєте пересічного австрійця та політика, наскільки важливий і великий чинник цінностей в конфлікті в Україні, то він, скоріше за все, не зрозуміє про, що ви говорите. Боремося із цим, роз’яснюємо. Ситуація на цьому напрямі змінюється, хоча і не так швидко, як хотілось би. Не в останню чергу це пов'язано з тим, що правда в цьому питанні для європейців набагато менш комфортна, ніж брехня.
— А хіба не мало б тут певну роль у розумінні прагнення українців на свою свободу і незалежність від Росії грати той чинник, що колись частина України належала Австро-угорській імперії?
— Насправді, це якраз не є великим чинником. Історичний зв’язок між Україною і Австрією менш актуальний, ніж я очікував. Та обставина, що вчора були російські туристи, які витрачали багато грошей, а зараз їх немає, це для багатьох австрійців важливіше, ніж та обставина, що свого часу частина України входила до складу Австро-Угорщини.
— Ми в Україні знаємо, що низка країн, зокрема, Словаччина, Угорщина, Греція, Кіпр є слабкими ланками, які виступають за зняття санкцій ЄС проти Росії. А чи відноситься до них Австрія, зважаючи на те, що нещодавно президент Австрії в інтерв’ю російським ЗМІ сказав, що він виступає за скасування санкцій?
— Фішер насправді сказав, що треба буде знімати санкції, як тільки буде прогрес, зокрема у реалізації Мінських домовленостей. І той заголовок, який винесли над інтерв’ю російські мас-медіа, насправді, не відповідав його змісту. А там зазначалось, що санкції введені з певної причини. І щойно причина буде усунута, санкції будуть скасовані.
— Днями ЗМІ повідомили, що Конгрес США доручив американській розвідці провести розслідування можливого підпільного фінансування європейських партій російськими спецслужбами протягом останнього десятиліття. Можете ви сказати, чи є підстави вважати, що деякі австрійські партії можуть стати об’єктом такого розслідування?
— Тут таких прямих звинувачень, які звучали у Франції щодо «Національного фронту» не було. Тому я не хотів би спекулювати, враховуючи, що йдеться про партії, які мають серйозну вагу у парламенті. Я сподіваюсь, що таких фактів, як у Франції, тут не буде виявлено, і що російський чинник не є важливим у плані фінансування партій в Австрії.
— А яке ставлення партій до України, чи залежить воно від того, чи належать політичні сили до крайнього лівого чи правого сектору?
— Тут лінія пройшла не стільки між партіями, як між окремими особистостями і політиками. Загальна лінія така: ми розуміємо, що є проблема в Європі, проблема прямо поруч з нашим кордоном. Ми дуже співчуваємо Україні і ми за якнайскоріше вирішення цієї проблеми. "Ми за мир": така дещо абстрактна позиція поділяється практично всіма партіями. Є одна партія, яка однозначно і чітко вимагає негайного скасування санкцій щодо Росії – це партія Свободи. Решта партії більшою чи меншою мірою дотримуються офіційної лінії ЄС.
— Я бачив у Відні пам’ятник радянським воїнам, які звільнили Австрію. Ми знаємо, що Росія заявляє, що саме російські, а не радянські солдати відіграли роль у звільненні Європи від нацизму, хоча найбільше постраждали саме Україна і Білорусь, відповідно їхні громадяни. Чи використовуємо ми цей фактор, що саме українці, наприклад звільняли ті чи інші австрійські міста?
— Відень якраз звільняли Другий і Третій Українські фронти. І щойно мені кажуть, що росіяни звільняли Австрію, я їм нагадую про це. І брат моєї бабусі лежить похований не де-небудь, а саме тут в Австрії. Відтак історія моєї сім’ї є свідченням того, що в Австрії хребет Гітлеру зламали не в останню чергу саме українці.
У «ФЕЙСБУЦІ» РОЗІЙШОВСЯ ПОСТ ПРО ТЕ, ЩО В АВСТРІЇ НОВЕ ВИНО НАЗВАЛИ ІМЕНЕМ «НАДІЯ» — НА ЧЕСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЬОТЧИЦІ, ЯКУ ВИКРАЛИ З УКРАЇНИ ДО РОСІЇ І БЕЗПІДСТАВНО ЗВИНУВАЧУЮТЬ У ВБИВСТВІ РОСІЙСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ
— А вивчення вами німецької мови випадково не пов’язано з цим фактом?
— Ні, тут все було більш випадково.
— І це вам дуже допомагає у роботі?
— Звичайно, тут без мови немає чого робити.
— Як відомо, Австрія домоглася виведення радянських військ завдяки ухваленню нейтралітету у конституції країни. На ваш погляд, це положення про нейтралітет розмивається у зв’язку з останніми подіями в світі чи ні?
— Це один із стовпів, на яких тримається політичне мислення в Австрії. Є три питання, щодо яких австрійці виглядають абсолютними однодумцями. По-перше, дотримання нейтралітету, по-друге, неприпустимості ядерної енергетики на території Австрії, по-третє, неприпустимості дозволу генмодифікованих продуктів. З цих питань існує національний консенсус.
— Ми бачимо, що зараз Німеччина та Франція здійснюють тиск на Україну, щоб вона виконала буквально всі положення мінських домовленостей, попри те, що Росія фактично нічого не виконує. А як до цих угод ставляться в Австрії?
— Я б не сказав, що тут так само наполягають, але звучить все дуже дипломатично. Мовляв, усі сторони конфлікту мають виконувати свої зобов’язання в рамках Мінських домовленостей. Саме так озвучив позицію Австрії президент цієї країни Гайнц Фішер 12 січня на прийнятті для іноземних послів.
— Як зараз розвиваються економічні відносини між нашими країнами, чи є якась позитивна динаміка?
— У зв’язку з війною динаміка погана. У 2015 році відбувалось різке скорочення торгівлі. І австрійські інвестори прямо радять: хочете отримати великі інвестиції в Україну - зробіть так, щоб війна закінчилась.
«О'КЕЙ, Я РОЗУМІЮ, ЩО НАДІЇ САВЧЕНКО ЗАРАЗ НЕ ДО ЦЬОГО... АЛЕ НАЙПОТУЖНІШІ ТЮРЕМНІ СТІНИ РАНО ЧИ ПІЗНО ПАДАЮТЬ. І КОЛИ НАДЯ ВИЙДЕ НА СВОБОДУ - ТО БУДЕ, ЩО НАЛИТИ В БОКАЛ. ВИНО НАДІЯ».
— Пане Олександре, на своїй сторінці у Фейсбук ви повідомили про започаткування нового формату співпраці: бізнес-клуб для інвесторів під назвою Ukrainian Circle Vienna. Яким ви бачите продовження цієї ініціативи?
— Я це бачу як майданчик для спілкування представників бізнес-кіл, у першу чергу для австрійський інвесторів. Інтерес до України як інвестиційного ринку, особливо зараз після повноцінного входження в дію угоди про ЗВТ з ЄС дуже великий. Разом з тим існують великі побоювання. Надто часто люди обпікались і на українській бюрократії, і на українській корупції. Але саме в цій ситуації повинна прозвучати, по-перше, ідея щодо незворотності українських реформ. По-друге, мають бути більш відомі позитивні приклади інвестиційної діяльності в Україні. Якщо ми говоримо про Австрію, то таким успіхом є безумовно,австрійська компанія УНІКА - найбільша сьогодні в Україні.
На наступне засідання бізнес-клубу планую запросити шведа Карла Стурена - засновника українського концерну "Чумак". Ця людина вже більше 20 років працює в Україні і може розказати про свої секрети успіху. Такі речі мають бути, і для мене важливо, щоб це відбувалось не формально, а в цікавому, невимушеному ключі.
— Які поради ви можете дати нашим бізнесменам, щоб скористатися можливостями, які відкриваються у зв’язку з вступом у дію угоди про ЗВТ з ЄС?
— Для наших бізнесменів, які хочуть увійти на австрійський ринок, безумовно, треба якось об’єднувати свої зусилля, щоб стати його учасником. Австрійський ринок дуже закритий і конкурентний. У мене в понеділок була зустріч у штаб-квартири BILLA. Я розпитував їх, яким чином відкрити двері для українських виробників, скажімо, до австрійських мереж. І почув таку відповідь: ви маєте запропонувати умови, які є конкурентоздатними порівняно з європейськими виробниками. Мається на увазі і відповідність стандартам, і ціна, і умови фінансування, і умови та швидкість поставки. Якщо хоча б один чи два продукти будуть відомими тут, в Австрії, то решта піде швидко. Якщо хоч одна мережа візьме український продукт, то інші мережі зроблять те саме. Зараз ми на тому етапі, коли треба «прорубати вікно».
— Багато хто називає Відень культурною столицею. А що ми можемо і маємо запропонувати, щоб через нашу культуру стати ближчими і зрозумілішими для австрійців?
— Минулого року з 20 по 29 листопада у нас була непересічна подія – Дні культури України в Відні. Ініціатором виступила волонтерська організація «Центр українських ініціатив». Вона все спланувала, запросила українських виконавців, зарезервувала зали, посольство знайшло спонсорів та інвесторів, забезпечивши представницьку частину цього заходу. Це був взірець кооперації між державою і недержавним сектором. Я сподіваюсь, що такі проекти буде продовжено. Цього року плануємо Дні культури України в Зальцбургу – своєрідній культурній Мецці Європи.
— А що нам ще треба робити, аби Австрія краще знала про Україну, про те, чому вона обрала шлях в Європу?
— Тут просто треба йти в народ, спілкуватись з людьми, на всіх рівнях. У перший рік у мене були зустрічі з керівництвом всіх федеральних земель. Зараз настав час, коли треба зустрічатись з мерами міст, ректорами університетів, більше виступати перед студентами. Звичайно, будемо працювати над тим, щоб розбудовувати політичний діалог. Зокрема, на етапі підготовки - візит президент України до Австрії.
— А коли це може відбутися?
— Цього року чи наступного. В Австрії зараз починається президентська компанія. У квітні буде обраний новий президент, а в червні він приступить до виконання обов’язків. Треба потім від нього отримати запрошення. І вже тоді починається активна фаза підготовки. Ми над цим працюємо.
— А хто буде наступним президентом? Який ваш прогноз?
— (сміється.) Це важко сказати.
— А можете назвати кандидатів?
— Є декілька сильних кандидатів. Зокрема від соціал-демократичної партії це Рудольф Хундсторфер, я зустрічався з ним і бачу у нього прихильне ставлення до України. Також сильний незалежний кандидат Александер ван дер Беллен, колишній голова Партії зелених. Сильний кандидат від "народників" Андреас Коль. Ще одним незалежним кандидатом є колишня голова Верховного суду Австрії Ірмгард Грісс. У всіх них є шанс, і всі вони заслуговують такого високого поста.
— Мені чеські дипломати говорили, Прага змагається з Варшавою за те, де більше навчатиметься українських студентів. А що ви можете сказати в цьому плані про австрійські міста, чи прагнуть вони, щоб там навчались українці?
— Змагання йде з боку тих університетів, які вже знають українських студентів. В принципі в українських студентів, української молоді дуже позитивна репутація. Зокрема не так давно я був в університеті Граца. Там з боку ректора прозвучали надзвичайно схвальні слова про якість підготовки українських студентів. І було висловлено бажання, щоб їх приїжджало більше. Можете написати: в Граці на наших студентів чекають.
— І для цього їм обов’язково треба знати німецьку мову?
— Так, німецьку, або англійську. Наприклад, інший вуз, у якому я виступав, міжнародна школа менеджменту в Інсбруку MCI має англійську як мову викладання.
— Ви мабуть пам’ятаєте, у нас була ідея провести Зимові олімпійські ігри на Карпатах. А ви часто відвідуєте різні альпійські лижні курорти. Як ви гадаєте, побачивши австрійський досвід у цій царині, для нас проведення таких ігр досяжна планка?
— Безумовно, Боже мій. Для нас немає абсолютно нічого неможливого. Ті австрійці, які бували в Карпатах, у тому числі інвестори, кажуть про величезний потенціал, який там присутній. Тому ця планка підйомна для нас. Головне, щоб закінчилась війна, а економіка пішла вгору - і тоді все у нас вийде.