Стаття Посла Олександра Щерби в газеті "Курір"
Ну ось, приїхали. Після 9 тисяч смертей, після першого з 1938 року аншлюсу, після вторгнення російських вояків у Крим та Східну Україну, після 298 жертв малайзійського літака – після всіх цих незбагненних речей європейські політики вишикувалися в чергу до Москви. А єдині слова, які знайшла для цієї ситуації газета "Курір", були: «Зрозуміти Росію, не романтизуючи її».
Що це означає? Що саме треба ще зрозуміти?
Причини, чому посеред 21 сторіччя одна країна відбирає землю у іншої? Причини слати в чужу країну десант, який створює різного роду «республіки»?
Причини наповнити Європу маніпулятивною ненависницькою пропагандою? Причини перетворити злобний націоналізм, релігійну нетерпимість та гомофобію на державну політику? Причини для вбивства десятків російських опозиціонерів та десятків тисяч мирних чеченців?
Скажу по секрету: для цього нема вагомих причин. Їх просто не може бути. Бо якщо ми почнемо ставитися до таких речей з розумінням, якщо вони за певних умов стануть в Європі допустимими, то це буде вже не та Європа, до якої ми звикли і яку любимо.
Я не знаю, що більш огидне – злочини чи позиція тих, хто з таким розумінням ставиться до злочинів. Чи мали б вони таке ж розуміння, якби одного дня перевдягнуті військові з російським акцентом з’явилися біля їхніх домівок і зривали б прапори їхньої батьківщини в ім’я «російського миру»?
Розуміння вбивств, анексій, нетерпимості, засліплення владою – це хіба стало новим європейським гуманізмом? А розуміння відверто зверхнього ставлення Росії до так званої «Гейропи» - це хіба стало новою європейською самоповагою? Правда, на жаль, у тому, що і гуманізм, і самоповага багатьох у Європі можуть бути зведені до двох слів: не помічати.
Ось війну в Сирії не можна «не помічати». Тисячі біженців принесли сморід цієї війни у Європу. А у випадку з Україною «не помічати» стало раптом дуже зручною позицією.
Бо 1,7 млн. українських біженців не стукають у двері Європи.
Бо Росія щедро платить за «непомічання» вигідними контрактами.
Бо 2016 рік – це не 1989. Свобода вийшла із моди. В моді прагматизм з російським акцентом.