Україна рухається. Найрізноманітніші групи людей знаходять свій голос, обговорюють найважчі проблеми. Наприклад, українські жінки взяли і протягом кількох днів перетворили давно замовчувану тему сексуального насильства в тему номер один у суспільстві. ‪#‎ЯНеБоюсяСказати‬ став за лічені дні головним хештегом в країні.

У червні Україна пережила свій перший «прайд», учасників якого поліція захищала замість того, щоб тероризувати. Те, що відбулося в той день у Києві, нагадувало європейські марші за права людини із 1960-х років. Тисячі людей вийшли на вулицю, аби заявити: всі українці мають право жити відкрито, не ховаючись.

Націоналізм, ще одна важка тема, мужньо обговорюється у суспільстві. Так само як і проблема корупції та питання неефективності державного апарату. Важлива деталь: Україна не винить у своїх проблемах інших. Причини ми шукаємо у себе.

9 липня Україна пережила «момент Віллі Брандта». Відвідуючи Варшаву, Президент держави встав на коліна перед пам’ятником поляків, убитих українськими націоналістами. Багато українців були за. Багато були проти. Але без визнання історичних гріхів Україна не стане кращою нацією. Жертви минулого теж повинні знайти свій голос.

НАДІЯ ДЛЯ ЄВРОПИ?

З тих пір як путінські «зелені чоловічки» принесли в Україну війну, тут побільшало болю – але, парадоксальним чином, поменшало страху. Країна прокинулася. Перед екзистенційною загрозою нема місця для самообману. Проте саме в цих важких внутрішніх дискусіях, які ведуться в Україні, міститься важливе для Європи нагадування. А саме: навіть у найгірший час свобода пробивається до сонця – немов квітка крізь асфальт. 
Так, Україна все ще одна із найбідніших країн континенту. Так, Крим все ще під російською окупацією. Так, в окупованому Донбасі бал правлять люди, які ніби вийшли із дикого середньовіччя. І тим не менше, тут народжується надія на кращу Європу. Україна б’ється за західні цінності – в той час як сам Захід часто розмінює свої цінності заради торгівлі з диктаторами.

Україна знайшла свою свободу в момент, коли інші від своєї свободи відмовляються. За цю свободу вона мужньо бореться у малодушному світі, де слово «демократія» затьмарюється словом «прагматизм». Україна знайшла свою мужність. Можливо, вона допоможе комусь у Європі зробити те саме.