- Нещодавно в статті New York Times з’явилась інформація про можливе постачання ракетної техніки з України до Північної Кореї. Наскільки справедливі ці докори?

- В статті було вказано, що відповідні механізми є в розпорядженні і Росії, і України. І якщо в Україні їх нараховувалося один чи два, то в Росії – більше, ніж 130. Росія також має спільний кордон з КНДР – в той час, як Київ знаходиться значно далі. Просто мислячи логічно, можна зрозуміти, кому насправді вигідні ці постачання. Україна, до речі, має гарну репутацію у всьому, що стосується нерозповсюдження ракетних технологій. Ну і до того ж, давайте подивимося: хто ініціював відповідне розслідування? Президент України Петро Порошенко, аж ніяк не Росія.

- Але які інтереси може переслідувати Москва? 

- Якраз зараз ми можемо отримати від США оборонну зброю. Саме в цей момент надходить новина, яка може зашкодити цим планам. І вигідно це може бути лише тим, хто не хоче, щоб Україна могла протистояти російській агресії.

- Довгострокове перемир'я між українською армією та промосковськими сепаратистами, здається, настане ще дуже нескоро. Чому не вдається дотримуватися режиму припинення вогню?

- Занадто багато залежить від настрою та планів однієї конкретної особи. Ця особа має стовідсотковий контроль над так званими «народними республіками» на Сході України. І ця особа зовсім не зацікавлена в мирі. Ця особа – російський президент Володимир Путін. Україна бажає миру, Москва бажає контролювати Україну. У нас різні цілі – в цьому основна проблема.

- Але ж ОБСЄ задокументувала, що режим припинення вогню порушують не лише сепаратисти, але й українські військові.

- Це відбувається значно рідше. Реальність війни полягає в тому, що в ній стоять одне проти одного дві групи озброєних людей. На нинішньому етапі єдиний шлях припинити військові дії – це ввести між ними міжнародні миротворчі загони. Лише в цьому випадку щось справді зміниться. Але Росія, яка в цьому не зацікавлена, продовжує використовувати свій вплив в ООН та в інших міжнародних організаціях для просування власного порядку денного.

- Чому ніяк не розвивається тема затверджених мінськими домовленостями статусу автономії та виборів у Донбасі?

- Така можливість існувала на початкових стадіях війни. Після першого Мінську Верховна Рада ухвалила спеціальний статус для регіонів в першому читанні. Закон передбачав великі повноваження і в плані культурної автономії, і в плані податкової системи та торгівлі. Що ж відбулося? Військові дії тільки посилилися. Тепер довіра ще більше знизилася. І ще більше зусиль треба буде у Верховній Раді, щоб переконати депутатів надати автономію регіонам, нині підконтрольним Росії.

- Голова ДНР Олександр Захарченко нещодавно оголосив «Малороссію». Нова держава мала б постати на території України за виключенням анексованого Криму.

- Для цього існує влучний німецький вираз: шнапс-ідея.

- Тож ця ідея не несе в собі жодної загрози? 

- Завжди слід остерігатися, коли люди, які мають певний вплив, починають говорити про такі речі. Можна довго сміятися над Захарченком, але вже дуже багато людей постраждали від його шнапс-ідей.

- Важко зрозуміти, коли закінчиться цей конфлікт – точно нескоро. Чи принесли санкції проти Росії бодай якусь користь?

- Якщо б не було санкцій, російські танки стояли б сьогодні значно ближче до кордонів Євросоюзу. Крім того, завдяки існуванню санкцій Москва розуміє, що жоден акт агресії не лишається без наслідків. Тільки санкції можуть стримувати путінську політику агресії.

Vorarlberger Nachrichten,