Наступного тижня з робочим візитом Відень відвідає Президент України Петро Порошенко. Заплановані переговори з Федеральним президентом Александером Ван дер Белленом та Федеральним канцлером Себастіаном Курцом. Ввечері президенти України та Австрії спільно відвідають Оперний бал. Список тем для двосторонніх переговорів дійсно великий. Перед візитом KURIER взяв інтерв’ю у Посла України Олександра Щерби.

KURIER: Історія деяких територій України тісно пов‘язана з історією Австрії, чи грає це до сьогодні певну роль?

Олександр Щерба: Для мене було приємним сюрпризом, наскільки позитивно сприймається Австрія насамперед в Західній Україні. Про неї там згадують як про «Бабцю Австрію». І це вже означає дуже багато. Це означає людське тепло. Я сам з Центральної України, в нас не так багато історичних точок дотику. Але і у нас Австрію сприймають дуже позитивно.

Наразі в Австрії новий уряд, включно з Міністром закордонних справ по квоті FPÖ. Чи не боїтесь Ви, що політика Австрії щодо України може змінитися?

Я вважаю, Австрія дала чітко зрозуміти, що вона лишається на позиції ЄС – в питаннях України, в питаннях Росії. До того ж, в нас був багатообіцяючий початок у відносинах з Міністром закордонних справ Австрії Карін Кнайсль – телефонна розмова з Міністром Павлом Клімкіним. Тож маємо причини оптимістично дивитись в майбутнє.

І все ж таки складається враження, що голоси в ЄС, які закликають до зняття санкцій, стають гучніші. Чи не існує, на Ваш погляд, загрози єдності в Європейському союзі з цього питання?

Санкції – це завжди болісно. Тому щодо них завжди будуть питання. Втім, їх ідея очевидна. Якщо хтось явно та цинічно порушує норми міжнародного права – це не може лишатися без наслідків. Справжнє питання тут полягає в наступному: що робити з вигідним економічним партнером, чиї руки в крові і який відверто плює на міжнародне право? Це така внутрішня дилема між принципами та бажанням заробити або не втратити. Мені здається очевидним, що не можна просто так відкидати принципи.

Найважливіший дипломатичний інструмент у цьому конфлікті – Мінська група. Чи можете Ви сказати, що сприймаєте цей формат як реальну можливість для вирішення конфлікту?

Мінські угоди про деескалацію конфлікту на Сході України – наш єдиний інструмент миру. Поки в нас немає іншого, маємо дотримуватися його. Я не думаю, що можливості цього механізму вичерпані. Однак він має базовий дефект – у ньому немає чіткого визначення Росії як сторони конфлікту. Це при тому, що Росія не просто сторона конфлікту, а агресор. Без розуміння цього весь формат стає дещо хитким.

В кінці 2017 року Росія вивела своїх військовослужбовців зі Спільного центру з контролю та координації, в Україні знову відбулася ескалація конфлікту. Чи не загрожує цьому хиткому, як Ви висловилися, формату остаточна криза?

Останнім часом у нас був досить позитивний розвиток, який став можливим саме завдяки Мінському процесу. Я маю на увазі різдвяний обмін полоненими. З одного боку, можна, звичайно, говорити, що відбувається військова ескалація і що багато зусиль не приносять очікуваних плодів. Але є й винятки. Наприклад, обмін полоненими мав для нас колосальне значення.

 

Обмін полоненими між Україною та ополченцями зі Сходу – це одне. Обмін полоненими між Україною та Росією, де утримаються багато українців, - зовсім інше. Чи є прогрес і в цьому питанні?

Хочу внести певну ясність: це не був обмін з «ополченцями», це був обмін з Росією. Саме Росія вирішує все на окупованих територіях. Те, що Росія пішла на зустріч нашим вимогам щодо обміну, може означати, що все ж є позитивні зворушення. Хоча є і протилежні випадки. Як, наприклад, засудження фермера Володимира Балуха до трьох з половиною років ув’язнення в анексованому Криму. Єдина провина цього чоловіка полягає у тому, що він вивішував український прапор на власному будинку.

 

Значить, все ж є певна база для переговорів між Києвом та Москвою?

Так. Надіємося, що й наші громадяни, які ув’язнені в Росії, все ж таки зможуть вийти на свободу. Включно з нашим найвідомішим полоненим – українським режисером Олегом Сенцовим, якого було засуджено до 20 років в’язниці. Нізащо. Якби його випустили, це б значило дуже багато. Ми не залишаємо надію і будемо за них боротися.

 

Якщо послухати промови Міністрів закордонних справ Росії Лаврова, США Тіллерсона та України Клімкіна, які пролунали під час Міністерського засідання ОБСЄ у Відні в грудні 2017 року, складається враження, що не існує жодного простору для переговорів чи компромісу.

Нещодавно відбулась телефонна розмова між Лавровим та Клімкіним. Отже, надія є.

У 2017 році в центрі уваги був ще один пункт – миротворча місія ООН в Східній Україні. На яких умовах вона могла б функціонувати?

Для нас абсолютно ясно – місія має бути. Це єдина можливість досягти миру. Але місія не має слугувати для замороження конфлікту, вона має стати інструментом, який поверне Україні її суверенітет та контроль над власними кордонами.

Також 2017 став роком, коли українці отримали право безвізового в’їзду до ЄС. Яке значення мав цей крок?

Це дуже важливо з психологічної точки зору. Черги перед Посольствами, купи документів, невпевненість в отриманні візи – це було принизливо. Один лише факт, що сьогодні в Австрію в якості туриста можна в’їхати з українським паспортом, означає дуже багато.

Інший важливий пункт інтеграції – Угода про асоціацію. Як вона насправді діє зараз, майже через два роки після підписання?

У 2017 році ми мали чіткі показники зростання торгівельного співробітництва з більшістю країн ЄС. З Австрією статистика особливо позитивна. Raiffeisen Bank International – один з найбільших іноземних банків в Україні. Wiener Städtische та Uniqa – найбільші страхові компанії. Зростає наш експорт до Австрії, насамперед це стосується окатишу для сталевого виробництва Voest Alpine. Завдяки проведеним реформам бачимо зростання і в інших, іноді несподіваних галузях. Наприклад, у 2017 році Україна стала найбільшим експортером лиж в Європу – завдяки інвестиціям австрійського «Fischer Sports» в Мукачеві. Або ж: завдяки австрійському інвестору «Eurogold» Україна стала лідером в Європі з виробництва прасувальних дошок, а також дошок для віндсерфінгу. Тож, відбувається всього багато. І це лише початок. 

Kurier ,