СТАТТЯ ПОСЛА УКРАЇНИ В ГАЗЕТІ DIE PRESSE: "НА БОЦІ РОСІЇ"
Опубліковано 10 листопада 2017 року о 10:25

Бути на боці Росії - це зраджувати не лише ЄС, але й самій Австрії з її традиційним нейтралітетом.

«Вони катували мене струмом, закріплюючи клеми на різних частинах тіла. Потім хтось сів мені на спину, так що я не міг рухатися. Я почав кричати, але вони накинули мені на рота щось на кшталт уздечки, я втратив свідомість… Пізніше, коли вони мені пригрозили засунути в задній прохід колючий дріт та зробити те саме з моєю дружиною, я здався і підписав…».

Це свідчення Руслана Параламова, кримського татарина, який 2 листопада розповів про своє «спілкування» з російською секретною службою ФСБ. Його катували не бандити і навіть не «ополченці», а нормальні російські держслужбовці, перед якими було поставлене чітке завдання: придушити будь-яку незгоду на окупованому півострові.

Треба сказати, ФСБ добре справляється із поставленим завданням. Ренат Параламов пройшов свою Голгофу вже після того, як тисячі етнічних українців та кримських татар змушені були залишити Крим, а десятки активістів були або вбиті, або просто зникли. Ну, і, звичайно, після того як призначений Путіним «прем’єр-міністр» Аксьонов зробив купу екзотичних заяв, наприклад, проголосив півострів зоною вільною від гомосексуалізму.

Того ж дня, коли Ренат Параламов розповідав про невимовні страждання, через які йому довелося пройти, заступник бургомістра Лінца Детлеф Віммер та новообраний член парламенту Ганс-Йорг Йеневайн розкладали свої речі в люксових номерах ялтинського готелю, куди вони прибули, аби засвідчити підтримку російській анексії Криму. Поруч з «міністром закордонних справ» Південної Осетії та іншими «високопоставленими гостями», вони приєдналися до «Асоціації друзів Криму» - структури, яка за словами пана Аксьонова, спрямована на «визнання легітимного характеру кримського референдуму 2014 року».

Оскільки мої наполегливі листи панам Віммеру та Йеневайну не були враховані, мені зрозуміло: з цими панами немає сенсу говорити про страждання інших людей. Міжнародне право цікавить їх, судячи з усього, ще менше. Порушені договори, анексія, тортури, офіційна гомофобія, клоунада під назвою «референдум» - якщо люди вирішили цього не помічати, то вони стали добровільними сліпими.

Але ж Австрія – не Південна Осетія. Респектабельний, миролюбний член ЄС, надійний партнер, нація, яка знає про анексії із власного історичного досвіду, а до того ж і головуюча в ОБСЄ країна – по праву міряє себе іншими мірками.

Політик має керуватися не лише власними моральними критеріями, але й зобов’язаннями своєї країни. У випадку Австрії – це, мабуть, нейтралітет та рішення ЄС. На мою думку, пани Віммер та Йеневайн порушили і перше, і друге. Якщо ти виступаєш за «визнання легітимного характеру» кримського аншлюсу, то це суперечить не лише європейській політиці, але й австрійській політиці нейтралітету.

Але, може, пани Віммер та Йеневайн мислять на крок вперед і працюють в напрямі ідеї, яка періодично згадується в ділових колах: переорієнтація ЄС на російський вплив? Не маю сумнівів, що цю ідею підтримали б російські політики. Але при всій повазі, не можу собі уявити, щоб російський диктат та ігнорування міжнародного права були в інтересах Європи та Австрії.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux