25 травня Європа обирає новий парламент, Україна – нового президента. Як пов’язані ці  вибори?

- 25 травня – символічна дата. В цей день Європа голосує за власне майбутнє, і це також день, коли Україна голосує за європейське майбутнє.

Наскільки Україна є європейською темою?

- Наразі Україна находиться в перших пунктах порядку денного політичної роботи міжнародних організацій та європейських урядів. Ситуація в Європі дуже змінилася з лютого 2014 року, після падіння режиму Януковича. Уперше з часів вторгнення до Чехословаччини та Афганістану ми маємо Росію, яка не визнає існуючих кордонів, Росію, яка не визнає міжнародних угод. Росія продемонструвала, що в будь-який час кордони в Європі можна перемістити, що можна в будь-який час вторгнутись в іншу країну. Якщо при цьому не зупинити Росію, то ми матимемо не тільки конфронтацію з Росією, але й з Європою.

Україна часто відчуває себе такою, яку не зрозуміли; скаржиться, що Європа занадто мало знає про країну.

Раніше Україна була не дуже відома європейцям. Проте сьогодні це змінилося. Не тільки через вторгнення Росії, але й через демократичний рух Євромайдану та революцію в Україні на початку цього року. Багато європейців тепер розуміють: українці не хочуть більше того, чого хочуть більшість європейців. Тому я вважаю, що Україна стала символом бажання людей нового демократичного розвитку, символом устремління до демократичних цінностей, символом бажання європейських цінностей. Наразі європейські країни єдині в підтримці українців в їх конфронтації з Росією та вимагають від Росії поважати територіальну цілісність України. Європа зацікавлена захистити існуючий світовий порядок. Це має залишатися константою. Якщо Росії вдасться розколоти Європу в цьому питанні, - програють всі.

Але же цього ще не відбулось? Окремі голоси з ФРН неодноразово застерігають від того, щоб ігнорувати російські інтереси.

Звичайно треба враховувати російські інтереси. Але розуміючи Росію, ми не повинні забувати про російську агресію в Криму або про порушення договорів з Україною.

ЄС, окремі європейські країни, в т.ч. й Австрія, не зацікавлені в тому, щоб занадто сильно образити Росію. Йдеться передусім про економічні інтереси європейців, які повинні захищатися.

- Я хотів би застерегти від того, щоб звертати увагу лише на економічні інтереси. Оскільки жоден не знає, які плани у російського ведмедя, які плани має Путін. Де він зупиниться? Крим захоплений, Росія надає підтримку екстремістським рухам в Східній Україні, підтримує провокації в Південній Україні. Чи дійде апетит Росії до українсько-польського кордону? Росії не можна дозволити, щоб вона й надалі накаляла ситуацію, Росії більше не можна дозволити порушити рівновагу в регіоні.

Як оцінюють Ваші колеги в Білорусі або в Казахстані політику Росії стосовно України?

- відчувається загроза.. Президент Білорусі Лукашенко запевнив, що територія Білорусі ніколи не буде використана російськими військами для здійснення військових акцій в Україні. До того ж всі партнери розуміють, що російський аргумент щодо захисту російськомовних меншин поза Росією є ніщо інше як дешевий  привід. Тому що військове вторгнення не є шляхом, яким можуть бути захищені інтереси меншин в 21-му сторіччі, оскільки сьогодні є багато інших засобів та можливостей це зробити. До того ж Україна завжди поважала права меншин, тому російська військова присутність не потрібна для того, щоб захистити російськомовну меншину в Україні. Я вважаю, що наш сусіді, такі як Білорусь або Казахстан, також це розуміють. Тому вони дуже обережні в частині, що стосується російської риторики та російських дій.

Деякі європейські аналітики побоюються того, що Росія хоче взяти в кліщі Європу: від російського Калінінграда на Північному Сході Європи до Придністров’я на Південному Сході.

- Передусім: ми українці все ще віримо  в те, що є дипломатичне та політичне рішення конфлікту з Росією. Проте ви звичайно праві: є також інші місця в регіоні, які можуть стати потенційними гарячими точками в наступному конфлікті. Особливо небезпечним є думки про те, що у Путіна може бути план поєднання окупованих територій з Придністров’ям і цим створити величезну зону нестабільності. Калінінград фактично є іншою можливою гарячою точкою, Балтійські республіки також можуть бути метою російських інтересів. Ми маємо попередити розширення Росією цих зон нестабільності. Спільними зусиллями з ЄС і американцями ми маємо обдумати невійськову стратегію, яку можна протиставити Росії. На мій погляд, придатними інструментами є санкції проти російської політичної еліти.

Санкції можуть мати неприємні наслідки: Росія може ввести енергетичні санкції проти Європи або України.

- Я вважаю, що Росія розуміє лише мову погроз. Ми маємо говорити з Росією на рівних. Росія тільки тоді серйозно сприйматиме нашу позицію, якщо ми будемо тиснути на неї. Одночасно дуже важливо, щоб Росія розуміла, що всі ми зацікавлені у віднайденні мирного рішення.

Звичайно можна б було самокритично запитати, чи не зробили Європа і Україна помилку: в Угоді про асоціацію йдеться про те, що Україна і ЄС мають створити тісні контакти для досягнення покращення військового потенціалу. Україна дискутувала стосовно дискримінаційного закону про мови.

- Помилилися не ЄС чи Україна, а - Путін. Путін почуває небезпеку від демократичного руху в Україні. Росія більше не може контролювати Україну. Та оскільки Путін знає, що він назавжди втратив Україну для Росії, він вирішив анексувати Крим та дестабілізувати Схід України.

 Що відбудеться після президентських виборів 25 травня? Що буде у разі, якщо в Україні продовжиться все залишиться як було, в т.ч. корупція?

- У такому разі через пару місяців ми матимемо нові протести на Майдані та нову революцію. Люді в листопаді вийшли на вулиці, щоб протестувати проти режиму Януковича, проти авторитарного керівництва, проти корупції. Якщо новий уряд не здійснить очікувань громадян, тоді люді знову вийдуть на вулиці. Та що стосується Москви: якщо ми матимемо в Україні успіх у тому, щоб змінити політичну систему в країні в напрямку демократії, і якщо ми здійснимо політичні та економічні реформи, будемо рухатись в напрямку процесу інтеграції, то це можливо може стати прикладом для Росії, і цьому прикладу дуже охоче слідуватимуть громадяни РФ від Петербургу до Владивостока.

Які маєте надії на Європу та очікування від Європи?

- Цілком конкретно – дві справи: завершення Угоди про асоціацію та лібералізація візового режиму.

На фасаді Вашого міністерства висить величезний прапор ЄС. Чому власне Україна все ж таки не є членом ЄС? 

На протести на Майдан люди вийшли з європейськими прапорами. Ще ніколи не було такого великого руху, який би так очевидно та чітко виступав за європейські цінності. Ми відчуваємо себе європейцями. Ці європейські цінності супроводжуватимуть Україну в майбутньому, і нам було б дуже прикро, якщо симпатія України до Європи не знайде взаємності.

Але вступ до ЄС, якщо він взагалі буде, можливий лише через десятиріччя.

- Ми це розуміємо. Спочатку ми маємо запровадити в Україні європейські стандарти. Проте нам потрібно світло в кінці тунелю. Нам потрібний напрям, яким ми маємо йти. За останні 20 років української історії неодноразово були моменти, коли в одних випадках ми йшли більше в напрямку Сходу, в інших – в напрямку Заходу. Ми не були впевнені в  наших пріоритетах у зовнішній політиці. Проте цього разу, після Євромайдану та наступної зміни уряду, ми знаємо чітко: потяг рухається в напрямку ЄС.

Здається, що Путін з інтервенцією в Крим навіть ще й допоміг. Він формально штовхнув Україну в напрямок Заходу.

-  Путіну вдалося одне: об’єднати Україну. Мовне питання для людей в Україні не так важливе, з української на російську переходять без будь-яких проблем. Але в чому проблема? Багато хто розмовляє російською, але відчувають себе українцями. Австрійці розмовляють німецькою. Чи відчувають вони через це себе німцями? Ні.

Австрія є нейтральною країною. Чи була б  ця модель цікавою для України?

- На даний час ми не обговорюємо питання майбутнього України в європейських структурах безпеки. Наразі важливо стабілізувати Україну, економіку, нейтралізувати внутрішні загрози. Питання альянсів безпеки або організації безпеки безумовно буде через деякий час в порядку денному. Уряд зараз не форсує питання вступу до НАТО для того, щоб уникнути провокацій з боку Росії. Проте не слід забувати: приймати рішення щодо майбутньої участі у цих структурах безпеки мають українці. Але це має бути вирішено не зараз, а в інший час.

"Вінер Цайтунг", Thomas Seifert