Коли минулого лютого Росія напала на Україну, нас весь час запитували – чому, заради Бога, ви не захищаєтеся?! Зараз, майже рік поспіль, задають протилежне питання: чому ви воюєте, якщо розумієте, що шансів на перемогу над Росією у вас нема? Україна, яка вперто відмовляється жертвувати своєю свободою, перетворилася на проблему для вільного світу. Якби ж-то тільки вона злякалася і пішла на компроміс – як багато хто у вільному світі!
Перебуваючи у Європі, майже фізично відчуваєш, наскільки сильно вона прагне повернення спокою та безпеки (або її ілюзії). Багато хто прагне знову «бачити в Росії партнера». Навіть якщо доведеться платити високу ціну. Ціна називається «Україна». 
Звідусіль чути, що потрібний компроміс. Під компромісом мається на увазі, скільки української землі буде віддано Кремлю – Крим і пів-Донбасу чи Крим і весь Донбас? Чи половину України? – Власне такою є територія так званої Новоросії. 
«Нова» Європа менш охоче обговорює «компромісні сценарії», чим «стара». Чому б це? Можливо тому, що чим ближче дивишся, тим менш симпатичним виглядає російський ведмідь? Всю пост-горбачовську епоху йому чогось не вистачало. Зараз він це «щось» отримав. Його лапи замазані кров’ю, світ тремтить перед ним – і він насолоджується кожною секундою цього страху. Для нього це є знак повернення статусу великої держави.

 

Ведмежі «легітимні інтереси»

Те, що сприймається у світі як найбільша криза нашого часу, сприймається у Росії як досягнення – нарешті ми їм всім показали! Здається, європейці сподіваються: якщо дати ведмедю шматок його «легітимних інтересів», він заспокоїться. Так, можливо. Можливо, він піде у свою барлогу. Як це трапилося після подій у Грузії в 2008 році. Проте він повернеться. І його «легітимні інтереси» будуть вже більші. Ось чому балтійським країнам сьогодні так незатишно. 
Одна річ, яку в Європі все ще не зрозуміли: після подій 2014 року повернення до business as usual вже не буде. Після того як віддали на заклання частину Грузії, віра в «європейський дім» суттєво послабшала. Якщо те саме трапиться з частиною української землі – міф про європейську солідарність буде остаточно зруйнований.

 

Гірка правда

А оскільки обидві країни обрали демократію і були саме за це брутально покарані, то світ бачить: для Європи є речі важливіші за демократію. А саме: спокій та можливість вільно торгувати із диктатором. 
Що відбере Кремль у Заходу наступного разу? Самоповагу? Трансатлантичну єдність? Невже європейці не бачать, наскільки спритно розбирають на шматки їхній світ? Звичайно, бачать. Проте правда надто гірка, щоб її визнавати. Набагато простіше забути, що Україна стікає кров’ю за демократію. Набагато простіше вірити в російську брехню про «громадянську війну в Україні». Іноді запитують: яким чином російській пропаганді так легко вдається обдурити світ? Просто світ хоче бути обдуреним. Правда надто болюча. 
Коли читаєш в європейській пресі чергові повідомлення про «громадянську війну» та «мирні ініціативи» Володимира Путіна, часто виникає відчуття, що Кремль уже переміг. За одним винятком. Україна продовжує битися. Ядерна зброя може здолати українську державу, але не українців, з їх непохитною вірою у Європу. Можливо, це останнє місце, де в Європу ще так сильно вірять.

 

Die Presse (Olexander Scherba) , Щерба Олександр Васильович