Попри домовлене перемир’я в Україні, ми весь час чуємо про криваві зіткнення. Чи означає це, що Мінські домовленості мертві?

Олександр Щерба: Не мертві, але у серйозній небезпеці. Мир дуже крихкий, відбуваються обстріли мирних сел. Обидві сторони кажуть, що це не вони. Зі свого боку, я точно знаю, що Україна – остання, хто був би зацікавлений у розпалюванні війни. Ми воюємо за своє існування. Відповідно, цей мир – це наш шанс на виживання. Ну і не в останню чергу, йдеться ж про наших співвітчизників, українців. Було б не по-людськи та й просто безглуздо надалі розширяти цю штучну прірву в Україні.

Може взагалі немає сенсу далі воювати? Врешті, райони на Сході України, як видається, вже остаточно втрачені?

Олександр Щерба: Ми не воюємо за «райони на Сході України», ми воюємо проти подальшого розширення окупації. Восени ми всі бачили за якою схемою таке розширення відбувається. Сепаратисти весь час жалілися на порушення з боку України – а самі просувалися все глибше. Як результат, ми втратили ще більше землі. Так само і зараз – ми не перебуваємо у наступі. Ми просто захищаємося.

Але ж українська влада заявила, що хоче повернути собі Крим?

Олександр Щерба: Ми ніколи не казали, що робитимемо це військовим шляхом. Крим у нас просто вкрали. Але це як із краденим мобільним телефоном. Пару днів можеш користуватися, але ж потім треба під заряджати. «Підзарядка» Криму – це Україна. Без неї під окупацією Росії Крим перетворився на ізольоване від світу гетто. Це погано для всіх, велика помилка.

Але як Крим знову стане українським?

Олександр Щерба: рано чи пізно російська нація усвідомить, що нею маніпулюють і що вона вбиває своїх недавніх братів просто нізащо. Рано чи пізно стане зрозуміло, що Крим не може економічно функціонувати без України. В Криму ж раніше ніхто нікому не заважав, ніхто нікого не гнобив. Тепер все залежить від того, як швидко Крим усвідомить, що ним просто скористалися і обдурили.

Багато хто каже, що це просто гібридна війна між Росією та Заходом. Ви теж так вважаєте?

Олександр Щерба: Росія бачить цю війну як свою війну із Заходом. Але я запитую себе: чому українці мають платити за війну Росії з Америкою? Якщо в росіян якісь проблеми на американському напрямі, нехай купують менше айфонів, а не вбивають тисячі українців.

Також кажуть, що протести на Майдані були путчем, не без участі Заходу.

Олександр Щерба: Ось ви особисто стали б протестувати проти чогось тільки тому, що вас до цього підштовхнула Америка? Люди в Україні прагнули демократії та свободи – так само як у НДР, Чехословаччині чи Румунії. Ця революція – це було наше падіння Стіни. Тільки цього разу у Кремлі сидів на Горбачов, а хтось інший.

Але чому так досі і не з’ясовано, ким були снайпери, які влаштували криваву баню на Майдані?

Олександр Щерба: Ми знаходимося у стані війни. Не найкращі умови проводити такі розслідування. Але ми точно знаємо, що це була група людей, яка стріляла в обидві сторони. Все що їх цікавило – це влаштувати кровопролиття. А через декілька днів це кровопролиття було використано Росією для анексії Криму. Зрозуміло, хто був зацікавлений.

У нас війна в Україні потроху зникає із передовиць. Ви відчуваєте себе кинутими напризволяще?

Олександр Щерба: Ні. Є два важливі фактори, які стримують Росію від подальшого просування вглиб нашої території. По-перше – готовність молодих українців воювати проти Росії. А по-друге, це санкції. Саме вони є знаком, що нас не кинули напризволяще. Санкції обов’язково мають бути.

Чи отримуєте ви військову підтримку Заходу?

Олександр Щерба: Є кількасот військових інструкторів, які прибули останніми тижнями із Заходу. Але порівняно із тисячами російських солдатів-«відпускників», які безпосередньо воюють на Сході – це ніщо.

Україна внутрішньо розірвана між Заходом і Сходом. Можливо, нейтралітет був би моделлю, на якій можна будувати майбутнє?

Олександр Щерба: Україна відмовилася від ядерної зброї і стала позаблоковою перед нападом. Який результат? Ми спливаємо кров’ю. Нам нестерпне це існування у проміжку між Сходом і Заходом.

Чи бачите Ви шанс на мирне співіснування українців та росіян?

Олександр Щерба: Звичайно. Ми були найбільш мирною країною колишнього СРСР. Певна лінія поділу існувала, але в багатьох країнах існують такі лінії. Аби перетворити лінію поділу на війну потрібний каталізатор. Таким каталізатором став Кремль. Змінить він свою політику – війна закінчиться.

Але залишиться виникла ненависть…

Так – і ця проблема часто недооцінюється. Звичайно, потрібний буде час, аби вибратися із цього зачарованого кола. Проте місцеве населення на Сході хоче миру – так само як і люди на решті української території. Миру не хочуть лише тисячі російських громадян, які прийшли на нашу землю. У них нема іншої мети, ніж продовження війни. Без війни вони не відчувають своєї вагомості. А у війні вони можуть вирішувати, хто буде жити, а хто умре. Вони й будуть чіплятися за реальність війни. І ось це – велика проблема.

OÖNachrichten, Щерба Олександр Васильович