У своєму нещодавньому інтерв’ю Вашій газеті кандидат у президенти Норберт Гофер дав чітко зрозуміти: для нього особисто верховенство права є обов’язковим не скрізь і не завжди. Санкції щодо Москви були, на погляд пана Гофера від початку помилковими і повинні бути скасовані. Причина: «Від них страждають люди і в Австрії, і в Росії». В Україні, очевидно, живуть не люди. І та обставина, що саме санкції перешкодили подальшому хрестовому походу Путіна вглиб України, є для пана Гофера не істотною.

А й справді, скільки мають тривати санкції проти людини, чиї політичні рішення назавжди знищили тисячі життів? Двох років достатньо? Коли хтось угнав авто або вбив людину – це злочин. А якщо цей хтось перекроїв європейські кордони і розв’язав криваву війну – це, вочевидь, дрібниці.

Не бійтеся, я не буду нагадувати пану Гоферу про те, що це російські громадяни, під російськими прапорами, з російською зброєю, що воюють з Україною на українській землі – не навпаки! Це всього лише факти. А на факти вигідно закривати очі, коли з того є політичний зиск.

 

СПРОБА КРУТИТИ МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ?

Але є категорія, якою не так вже й легко покрутиш: міжнародне право. Пан Гофер каже, що було фундаментальною помилкою «вважати Крим не російським» після розпаду СРСР. Отож, поважати міжнародне право було помилкою. За своїм радикалізмом ця заява перевершує все, що ми до цього часу чули на цю тему від європейських політиків.

Нагадаю, у 1994 році Україна відмовилася від свого ядерного потенціалу – в обмін на гарантії безпеки атомних держав. «Російська   Федерація,   Сполучене   Королівство   Великої
Британії   та   Північної   Ірландії  і  Сполучені  Штати  Америки підтверджують  Україні  їх  зобов'язання   згідно   з   принципами Заключного акта  НБСЄ  поважати   незалежність   і
суверенітет та існуючі кордони України». Так звучить пункт перший Будапештського меморандуму – брутально порушений Росією. Непорушність кордонів була зафіксована і у «Великому договорі» України та РФ 1997 року – як власне і у всіх наступних базових договорах.

 

В КРИМУ НІКОГО НЕ ТРЕБА БУЛО РЯТУВАТИ

Отже, Крим не був російським з точки зору міжнародного права. А з точки зору культури він був відкритим для всіх – насамперед росіян, українців та кримських татар. Ніхто не заважав розвиватися російській культурі та мові. Ніщо не слугувало виправданням цьому акту брутальної агресії. Ніщо не давало Росії права на анексію цього півострова – у рамках блюзнірського «правового процесу», протягом 3 тижнів. Навіть Гітлеру знадобилося більше для аншлюсу Австрії.

Пан Гофер стверджує, що ніхто не питав населення Криму щодо його бажань. Неправда. 1 грудня 1991 року на той момент трьохмісячна Україна провела референдум, на якому більшість населення Криму висловилася за незалежність від СРСР – як частина української нації. Проте референдум був міжнародно-визнаний та не проводився під «спостереженням» путінських зелених чоловічків – тому для пана Гофера від, очевидно, не рахується.

До речі, 2006 року кримоподібний «референдум» був проведений у Придністров’ї – і 97% нібито висловилися на користь аншлюсу з Росією. Пан Гофер і там підтримає переділ європейських кордонів? Чи «Путін & Co» не так поспішають у Придністров’ї, як у Криму? 

, Щерба Олександр Васильович