Ситуація навколо кореспондента ОРФ пана Вершютца не викликає в мене нічого, крім суму. Хочу чітко наголосити: поява його імені на одному із незалежних українських веб-сайтів у рубриці «Агенти Кремля» не є загрозою для нього як журналіста.
Українська влада не має впливу на цей сайт, куди вносяться росіяни, українці, громадяни інших держав, які діють або дають себе використати проти України, в інтересах Росії. Мені сумно, що пан Вершютц опинився в такому списку саме в країні, де він очолює бюро австрійського телебачення. Також сумно, що багато українців бачать його як упередженого, проросійського журналіста. Переконаний: це пов'язане не з критикою України (у світі нема більших критиків України, ніж самі українці), а з тим тоном та темами, які він обирає (або замовчує) у своїх репортажах.
Як журналіст пан Вершютц має право сам обирати, в якому тоні висвітлювати Україну. А Україна має право на власну думку щодо того, наскільки ці репортажі виважені, а також щодо їх тону. І так, посеред війни ця думка часто може бути емоційною – прошу і до цього поставитися із розумінням.
Три роки я чесно намагався допомагати пану Вершютцу в його професійній діяльності. Попри все, я і далі це буду робити, зокрема в питанні його акредитації в ООС. Ці та інші питання я детально обговорив сьогодні із генеральним директором австрійського телебачення та радіо Александром Врабітцом, який активно вступився за свого кореспондента і якому я вдячний за його прихід у посольство.