ЧОМУ АВСТРІЯ ДАЄ МЕНІ НАДІЮ

Криза коронавірусу була своєрідним дежавю для декого з нас. Це відчуття незримої, але всюдисущої небезпеки, ці такі привітні, але порожні весняні вулиці - мільйони українців колись вже це бачили. А саме - 34 роки тому, коли гірке слово «Чорнобиль» («полин» староукраїнською) потрясло весь світ.

З тих пір багато чого відбулося. З’ясувалося, що Чорнобиль був лише першою із цілої низки подій на нашому життєвому шляху, які були незбагненними спочатку, але все ж таки трапилися і змінили наш світ назавжди. Пандемія Covid-19, без сумнівів, встане в цей ряд.

Такі дні - коли кожен має право на страх і егоїзм, але не обов’язково користується цим правом - говорять багато про нас як про людей і як про людство. В цьому сенсі саме Австрія дає мені надію, що Європа пройде через цю кризу достойно.

В жоден момент пандемії Австрія не впала в паніку чи істерію. Австрійські літаки евакуювали представників інших націй. Австрійські автобани були і лишаються відкритими для транзитного потоку інших країн. Австрія була і лишається відкритою для голосів інших країн - як в ЄС, так і за його межами. Так, в Австрії теж були помилки, ніхто не гарантований від цього. Але посеред кризи коронавірусу вона поводить себе солідарно - і люди це бачать.

Світ ще далекий від того, щоб одужати і лишити цю кризу позаду. І тим не менше, певним чином, було б справедливо, якби одужання і повернення до нормального життя почалися саме тут. Австрія на це заслужила.

Пандемія не стане для Європейського Союзу тим, чим Чорнобиль став для СРСР. Тоді, 34 роки тому, люди почувалися зрадженими і - що найважливіше - обманутими владою. Натомість об’єднану Європу можна критикувати за чимало речей, але подібну байдужість і лицемірство точно не знайти в її ДНК. Криза це чітко показала.

Ті, хто сподіваються, що європейський час нині повернеться на 50 або 75 років назад, і що нації Європи перелякано сховаються по національних квартирах, будуть розчаровані. ЄС переживе цю пандемію - тому що він виріс не з політичних розрахунків, не з відчуття наживи чи страху, а з готовності багатьох європейців жити інакше, ніж протягом тисячоліть до того. ЄС - це експеримент глобального значення, спроба людства прорватися до нового, більш гуманного і чесного співіснування. Ця спроба не завершиться через вірус, яким би небезпечним він не був.

Світ уважно спостерігає за тим, як діє Європа — сміливо і розумно чи панічно та егоїстично. Цей досвід - як добрий, так і поганий - треба буде взяти з собою в нову реальність, яка виникне після пандемії, аби з новим завзяттям взятися за старі проблеми Європи (наприклад, за проблему, на жаль, все ще триваючої російсько-української війни). Принцип має бути тим самим: чесно і солідарно, сміливо і розумно.

https://www.wienerzeitung.at/leserservice/newsletter/newsroom-rss-opinion/2058459-Warum-Oesterreich-mir-Hoffnung-gibt.html?fbclid=IwAR2QIA412AW6te8lJ_ZVr-AV_wCJDG_wX4WedfbsGLFxDidxgdwJTMGZ9kw